Я не хочу писати багато слів, бо все стало ясно після короткої розмови з дитиною. Ми або навчимося бути терплячими одне до одного, або разом підтримуватимемо агресію — в нашій родині, в суспільстві, в нашій країні. Все залежить від того, як ми вирішимо діяти вже сьогодні.

Батьки, будь ласка, ніколи не робіть наступне:

1. Ніколи не погрожуйте
Погрози руйнують внутрішній світ дитини. Кожен раз, коли ви кажете щось на кшталт: «Ще раз так зробиш, і я тебе поб’ю, сідати не зможеш!» або «Ти в мене дочекаєшся — шкуру з тебе спущу», дитина наповнюється страхом і безпорадністю. Вона починає боятися не тільки покарання, а й вас, тих, хто має бути її захистом. Діти живуть у теперішньому моменті, і загрози, які стосуються майбутнього, не мають жодного впливу. Натомість вони викликають миттєву негативну реакцію, яка може залишити глибокі рани в дитячій душі.

2. Ніколи не принижуйте дітей
Коли ви говорите дитині: «Як можна бути таким дурнем?» або «У тебе голова як капуста?», ви робите удар по її самооцінці. З кожною такою фразою ви руйнуєте її впевненість у собі, формуєте негативний образ її внутрішнього «я». Це рани, що залишаються на все життя, і залікувати їх дуже важко. Дитина починає вірити, що вона нікчемна, що ніколи не зможе бути кращою. Ваша любов, підтримка і повага – це те, на чому формується її особистість.

3. Ніколи не видавлюйте обіцянки силою
Як часто ми чуємо фрази на кшталт: «Пообіцяй, що більше так не зробиш! Ну, я чекаю! Що, не чую обіцянки?» І що робить дитина? Вона обіцяє, бо не має іншого вибору. Але обіцянки, витиснуті силою, нічого не змінюють. Дитина може знову повторити те, що ви їй заборонили, і тоді ви будете дорікати: «Ти ж не дотримав обіцянки!». Але діти не мислять майбутнім так, як ми. Вони живуть тут і зараз. Змушуючи їх обіцяти, ви навчаєте їх використовувати ці обіцянки як спосіб уникати покарань, не змінюючи поведінки.

4. Ніколи не вимагайте негайного послуху
Від дитини не можна вимагати негайного виконання будь-якої вказівки, без пояснень чи попереджень. Краще заздалегідь сказати: «Нам доведеться піти в магазин через 10 хвилин». Нехай дитина має час підготуватися, можливо, побурчати, але вона знатиме, що її бажання та емоції теж важливі. Це набагато краще, ніж командувати в наказовій формі: «Збирайся негайно!». Дитина — це не робот, це особистість, яка має свої відчуття, думки та бажання.

5. Ніколи не вимагайте того, на що дитина не здатна через вік
Вимагати від дворічної дитини те, що може виконати тільки п’ятирічний, — це несправедливо. Ви ставите дитину в ситуацію, коли вона почувається безпорадною, а ви — тими, хто вимагає неможливого. Це не тільки шкодить її самооцінці, але й підриває довіру до вас. Діти ростуть і розвиваються кожен у своєму темпі. Повага до їхніх можливостей і вікових особливостей — це основа здорових стосунків.

6. Ніколи не змушуйте дитину почуватися «поганою»
Фрази на зразок: «Ми для тебе стільки робимо, а ти нас підводиш», «Хороша дитина так не поводиться» перетворюють дитину на заручника ваших очікувань. Вона може перестати слухати вас і намагатиметься захиститися емоційно, віддаляючись або стаючи байдужою. Жодна дитина не заслуговує на те, щоб відчувати себе «поганою». Дитина — це завжди людина, і вона вчиться, помиляється, робить висновки.

7. Ніколи не виправдовуйте жорстокість
Немає жодної ситуації, яка могла б виправдати жорстоке ставлення батьків до дитини. Дитина не є рабом, а батько — не паном. Ми рівні у правах на свободу від страху та насильства. Жорстокість породжує жорстокість. Діти, які зазнали агресії вдома, з часом несуть цю модель поведінки у своє доросле життя, руйнуючи не лише себе, а й оточуючих.

Замість погроз і образ — терпіння та розуміння
Існує давня мудрість: «Перш ніж сказати — порахуй до десяти. Перш ніж образити — порахуй до ста. Перш ніж вдарити — порахуй до тисячі».

Коли ви хочете вдарити дитину, краще порахувати до мільйона. Цього часу вистачить, щоб охолонути, і ви зрозумієте, що жорстокість — це завжди неправильне рішення.

Шановні батьки, вдумайтесь у ці слова! Навчайтеся володіти собою, щоб показати приклад витримки і терпіння. Ваше ставлення до дитини формує не лише її особистість, але й той світ, у якому ми всі живемо.