«Не хочу в дитячий са-а-а-дочок! Не піду-у-у-у! Хочу бути з тобою!» Знайомий плач? Часом до нього додаються жалібні скарги на біль у животику, головний біль, і взагалі, дитину буквально нудить від самої думки про садочок – у всіх сенсах. А в особливо важких випадках навіть підвищується температура, з’являється біль у животі й загострюються хронічні захворювання.

Що ж робити в такій ситуації? Причини можуть бути різними, але найчастіша з них – зміна звичного способу життя.

Діти – найбільші консерватори у світі. На перший погляд здається, що вони жадають нових пригод і вражень, але насправді стабільність і передбачуваність дають їм відчуття спокою. Звичний ритм життя, де вони точно знають, що й за чим відбуватиметься, є для них основою безпеки.

На вихідних усе було так весело і безтурботно: спільні обіди, безкінечні ігри, візити до бабусі… А тут понеділок – і ось батьки з самого ранку ведуть тебе до тітки, де, крім тебе, коханого, ще є інші діти. Кидають там напризволяще, і невідомо, коли повернуться. Звісно, перша реакція – бажання повернути ті чудові вихідні. І ось починається плач…

Важливо не змінювати режим на вихідних кардинально. А якщо зміни все ж таки відбулися, варто пояснити, що з понеділка все повернеться на звичні рейки.

Чого не можна робити:

1. Піддаватися на вмовляння і провокації. Якщо, попри всі дитячі сльози та жалібні голосіння, ви довели малюка до дверей дитячого садка, але в останній момент ваше батьківське серце здалося, і ви повернулися додому – це дуже небезпечний шлях. Дитина зрозуміла, що сльозами і криком можна добитися свого. Наступного разу їй залишиться лише трохи збільшити гучність і інтенсивність плачу. Батьки, на жаль, ваша пісенька проспівана, ви потрапили в капкан власних помилок.
2. Водити дитину в садок нерегулярно. Щоб дитячий садок став неминучою реальністю, дитина має відвідувати його щодня (звісно, крім вихідних). На початку краще забирати малюка трохи раніше. Немає нічого страшного, якщо перші тижні чи навіть місяці він не залишатиметься на денний сон. Лише коли дитина повністю адаптується до нових умов, можна спробувати забрати її після денного відпочинку.
3. Самим боятися розлуки з дитиною. Діти надзвичайно чутливі. Вони підсвідомо відчувають ваші емоції – як тривогу, так і спокій. Несамовита сцена зі сльозами перед садочком вранці – зовсім не найкращий початок дня для вашого малюка. Відпускайте дитину з твердістю та впевненістю, що з нею все буде гаразд.

Любити дитину – не означає потурати кожній примсі, відмовлятися від вимогливості. Дитина повинна знати й розуміти, що в неї є не тільки права, але й обов’язки: слухатися батьків і вихователів, старанно вчитися, допомагати по дому, не ображати слабких і т.д.

Якщо ви «піддалися» на дитячі скарги та вмовляння, тепер потрібна залізна витримка, щоб пояснити, чому знову все змінюється й чому треба робити не те, що хочеться. Адже час пролетить швидко, і перше вересня вже не за горами. А такі «концерти» перед школою вам точно не потрібні.